Осінь – чарівна пора, щедра на врожай, багата на розмаїття природних фарб, а ще на добрі свята.
Серед зелено – золотавої краси Межигір’я розташована історична місцина, де в козацьку добу стояв храмовий комплекс, який українські козаки вважали військовим монастирем, іноді його називали “Запорізькою Лаврою”. Саме звідси призначали священиків до січової Покровської церкви. Тут лікували покалічених січовиків, а старі, знесилені козаки на схилі років знаходили свій притулок. Практично, всі гетьмани України підтримували монастир своїми пожертвами. За переказами, в Межигір’ї було поховано гетьмана Правобережної України Остафія Гоголя, козацьких полковників Семена Палія та Самійла Самуся та ін. Знаково, що остання мурована Петропавлівська церква Спасо – Преображенського монастиря була побудована на кошти останнього кошового отамана Запорізької Січі – Петра Калнишевського. Саме її змалював наш класик, Тарас Шевченко, коли перебував в цій мальовничій місцині.
Святість та багата історична пам’ять Межигір’я разом з чудовою природою та мальовничими краєвидами і зараз сприяє численним відвідуванням відпочиваючих парку.
Вже скоро наближається свято, 14 жовтня. День українського козацтва збігаються зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки вважали Богоматір своєю заступницею й захисницею від ворога. Головна церква українських козаків завжди була на честь Покрови, зводили її на кращому і найвідкритішому місці. А вже потім споруджували інші необхідні для життя будови. Ікона Покрови Пресвятої Богородиці була в кожному курені, а зображення Богоматері було на хоругвах, під якими козаки виступали у походи. Перед кожним походом навколішки ставали на молитву до Пресвятої Богородиці- “Під твою милість прибігамо”.
Зазвичай, на Покрову українці дотримувались певних традицій та обрядів, які головним чином пов’язані із сезонністю врожаїв та народними звичаями. Так, в українських родинах вважалось, що найкращий час весілля наступав після Покрови. В цей час врожай вже був зібраний та люди розслаблялись від робіт. Розпочинався час свят, вечорниць та сватання. На Покрову в українських сім’ях, по традиції, вішали рушник над вхідними дверима, який раніше був над іконою. Це символізувало здоров’я всій родині.
Люди вірили, що День Покрови це кордон між осінню та зимою. Була, навіть, така народна прикмета: «Яка погода на Покрову, такою буде і зима». А от, відліт журавлів до Покрови- на ранню зиму. В цей день вперше розтоплювали печі.
Добра традиція святкувати Покрову в Спасо – Преображенському монастирі Межигір’я триває по сьогоднішній день. Шановні, служба 14 жовтня розпочнетья о 09:00.
По обіді відвідувачів парку частуватимуть традиційною стравою січовиків – козацьким кулішем. Як кажуть, сила козацька в наших душах!
Покрова – це свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність задля процвітання нашої держави.
Щиро бажаємо нашим захисникам міцного здоров’я, незгасимої енергії, завзяття та сили, душевного спокою й покровительства Пресвятої Богородиці в усіх справах та починаннях! Миру та злагоди нашій країні, благополуччя та добробуту кожній українській родині!
